Ви знаходитесь тут: Головна > ШКІЛЬНІ ТВОРИ > Твір по картині В. Полєнова «Зарослий ставок».

Твір по картині В. Полєнова «Зарослий ставок».

Картина В. Полєнова «Зарослий ставок» була створена художником в тисяча вісімсот сімдесят дев’ятого року. Вона вперше була показана широкій публіці на сімнадцятій виставці передвижників. І відразу ж завоювала любов багатьох. Особливо вражає полотно різноманіттям відтінків зеленого кольору.

На картині зображений старий ставок, майже суцільно зарослий лататтям. До ставка спускаються мостки, до яких веде стежка. По ній так багато ходили, що вона здається витоптаною до білого. А навколо зелені кущі дерев, стіною підходящих до самого ставку. Уздовж далекого берега ростуть кущі і прибережна трава.

В. Полєнов для своєї картини вибрав сонячний яскравий день. Все навколо залито сонячним світлом. Блищить темна вода. Містки здаються сяючими. Так світло і ясно світить сонце. Від цього ще темніше здаються оточують ставок дерева. Створюється враження, що там, в глибині саду, непрохідна гущавина. Тому ставок, лава, берег з ромашками залишають враження маленького замкнутого простору, милого куточка, де приємно посидіти в тиші, насолоджуючись відкривається видом.

Світ цей прекрасний. Темна, майже чорна вода ставу загадкова. Вона відображає всі предмети, клаптик ніжного блакитного неба, пробився крізь зелень. Поверхня рівна, гладка. Вітер не тривожить її своєю присутністю. За воді не пробігає брижі. Жоден листочок, жодна травинка НЕ шелохнутся. Все завмерло в цьому відокремленому куточку природи.

Тут знайшла тихий притулок жінка. Вона зручно розташувалися на лавці там, в глибині, неначе зайшла в зелений намет. Захоплена читанням книги, вона не звертає увагу на навколишнє. Воно звично жінці. Бути може, вона часто приходить сюди посидіти в тиші, подумати про що-небудь, віддатися мріям. Тут ніщо не порушить її спокою, не потривожить невідомим шумом або різким звуком.

Світлим смутком віє від картини В. Полєнова «Зарослий ставок», якимось давнім спогадом, легким, ускользающим баченням. Пригадуються рядки з вірша А.С. Пушкіна – «печаль моя світла». Дивовижна картина. Від неї складно відірвати погляд. Відтінки і переливи зеленого, біле плаття жінки і ніжно-блакитне небо – все це заворожує.

Мені дуже сподобалася ця картина. В ній стільки тепла, що хочеться потрапити туди, побродити в темній глибині саду, опустити руку в прохолодну воду ставка, посидіти на лавці. Почути щебетання птахів і тихий шелест листя над головою.

Коментарі закриті.