Ви знаходитесь тут: Головна > ШКІЛЬНІ ТВОРИ > Мій Дідусь – Захисник Вітчизни

Мій Дідусь – Захисник Вітчизни

План

1. Пам’ять про війну – данина поваги героям.
2. Мій дідусь – учасник бойових дій.
3. Піхота – цариця полів.
4. Поранення і бойові нагороди.
5. Квітучі тюльпани на могилі.
Наш час повно яскравих, великих справ. Але й сьогодні, коли виросли і стали зрілими покоління, які не знали ні виття сирен, ні виску осколків, ні горя «похоронок», священна наша пам’ять про війну.
Пам’ять ця – не просто данина поваги, безмежна вдячність героям, схиляння перед подвигом мільйонів.

Твій дальній онук з благоговінням
Медаль геройську візьме.
З покоління в покоління
Вона до нащадків перейде.

(В. Брабіч)
Мій дідусь пішов на війну зовсім молодим – двадцятип’ятилітнім юнаків. Прабабуся, відправляючи двох синів на війну, поцілувала і перехрестила їх освяченою вербової гілочкою дерева, посадженого і вирощеного моїм прадідом. Приходили додому листа. З надією і водночас з тривогою брала бабуся кожне послання, боячись, що в ньому може виявитися важка звістку. Але втрати обходили стороною сім’ю. Бабуся, отримуючи листи, раділа і говорила своїм дочкам, що рідна земля, верба береже їх від смерті.
Дідусь був піхотинцем. Піхота, говорили, – цариця полів. Скільки довелося пройти доріг по лісах, полях, болотах, бездоріжжю, переплавлятися через ріки. Спали по три-чотири години, брали участь у боях, і всі йшли далі й далі, звільняючи свою країну від німецько-фашистських загарбників.
Піхотинці, як мені здається, виносили основні тяготи битви. Адже це вони під команду «вперед, в атаку» мчали на ворога, кидалися з гранатою під танки, закривали собою амбразуру дзотів. І хоч їх підтримувала і їм допомагала артилерія, але результат бою залежав від безстрашності і завзятості наших бійців-піхотинців. Мій дідусь теж був героєм, був двічі поранений, має бойові нагороди, якими пишається вся родина. На превелике щастя, він повернувся живим з війни. Але бойові поранення позначилися на його здоров’ї: він часто хворів, старі рани нагадували про війну. Він помер через десять років, встигнувши побудувати будинок для своєї родини. Похований у рідному селі. На його могилі навесні квітнуть тюльпани, а над могилою опускає гілки верба.

Коментарі закриті.